Адальберт Ерделі

    Гриць Бейла Михайлович, або Адальберт Ерделі Михайлович, змінив своє ім’я завдяки батькові у віці 10 років, народившись на Закарпатті, яке тоді входило до  складу Угорщини. Батьки хотіли, щоб син пішов стопами батька і став вчителем, тому віддали його на навчання до семінарії. Але Адальберт ніколи не полишав мрії малювати. Тому після закінчення семінарії їде з батьком до Будапешту і вступає до Королівської академії. 

У 1921 році художники Підкарпатської русі створюють перше об’єднання художників Закарпаття. Ерделі переїздить до Ужгорода активно підключається до організації виставок, а також займається вчителювання. 

1922 рік їде до Мюнхена. Там він проходить найбільший свій перехід у творчості. Від художника строгих напрямів реалістичних до напрямів модернових, які були модні тоді у Європі. 

   Був дуже елегантним, красивим, і розумним. Отримавши зарплату він міг всю її роздати бідним, говорячи, що і бідні повинні знати, що таке зарплата. 

Далі Ерделі їде на 3 місяці до Парижа. Але плідна творча відпустка затягнулась на цілі 2 роки, попри те, що не завжди життя у Парижі було легким. Франція стала для художника важливим періодом, тут він знайомиться з багатьма художниками та іншими діячами мистецтва, з роботами Поля Сезанна.

   Ерделі любив життя і вмів ним насолоджуватись. Саме любов до життя допомагала йому творити. 1930 року готує картини разом з іншими художниками Парижа для спільної виставки, яка відбулась цього ж року. Саме у Франції він знаходить свій мистецький почерк, кольори і стиль. Також зустрічає своє кохання – Женевєв. Яка також любила мистецтво, і пропонувала сама йому одружитись. Але художник не насмілився зробити такий крок. Про що пізніше пише у своєму щоденнику, що горе людям з малою вірою. 

    Маючи можливість стати видатним світовим художником і жити за кордоном, він повернувся на рідну землю і у 1927 році заснував разом із Йосипом Бокшаєм Ужгородську художню школу, 1931 року — Товариство діячів образотворчих мистецтв у Підкарпатській Русі. Після 1931 року викладав в мукачівській гімназії, учительській семінарії в Ужгороді, в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. 

Ерделі практично 3 рази створював мистецькі об’єднання при різних владах, і кожного разу його обирали головою цього об’єднання. Він мріяв про академію, щоб передати всі знання здобуті за кордоном для студентів з рідної землі художника. У 1945 організовує вступні іспити до академії. 1 вересня 1946 року академія стає Ужгородським художньо-промисловим училищем, яке очолив Ерделі. Це саме той поштовх у мистецтві, який називають Закарпатською школою живопису. 

Ерделі – колорист, майстер пейзажного та портретного живопису, натюрморту, педагог, фундатор Закарпатської школи живопису, один із організаторів і перший голова Закарпатської обласної організації Національної спілки радянських художників України у 1946 році. 

«Де? Яке мистецтво закінчене? Адже воно померло б тієї миті, коли стало б закінчене, бо тоді настав би кінець. Ні, ні, ніщо не закінчене! Адже гарним є якраз те, що вічно живе! Форма, колір є життя! Постійна переміна твору є краса!». Пізніше автора цих слів назвуть «художником чистої води». Адальберт Ерделі

Рекомендовані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *